Містика навколо смерті відьом та чаклунів

Читать на русском…

Легенди свідчать, що відьми і чаклуни і після кончини часто не знаходять собі спокою і можуть повернутися в світ живих. Можливо, подібні історії мали місце в реальності, так як знайшли відображення в казках різних народів, дивно схожих одна на іншу.

Гоголь створював свої «Вечори на хуторі біля Диканьки» не тільки за допомогою власної уяви, а й на основі старого українського фольклору, наповненого забобонним страхом перед потойбічними силами, здатними іноді приймати людську подобу.

Одна з найзнаменитіших повістей письменника — «Вій». Мало хто з нас в дитинстві не трясся від жаху, читаючи про те, як покійниця-відьма постає з труни, щоб погубити нещасного бурсака Хому Брута!

Тим часом російський фольклорист А.Н. Афанасьєв розповідає народну казку про попівського сина, що випадково підгледів, як королівська дочка-чаклунка зняла з себе голову, а потім приставила назад. Хлопчик всім повідав про побачене, а королівна незабаром померла від невідомої хвороби, перед смертю наказавши, щоб той відправляючи похорон читав над її труною псалтир.

Далі сюжет розгортається в точності, як у Гоголя: читець окреслює себе колом, труп опівночі піднімається з труни і т.і. Правда, закінчується все щасливо завдяки якійсь бабусі, котра навчила хлопчика, як слід поводитися в даній ситуації. Королівну знаходять перевернутою в труні та забивають їй в груди осиковий кілок (як і повинно поводитись з чорними чаклунами).

Подібний епізод можна знайти і в «Золотій книзі казок» чеської письменниці Божени Немцової.

У короля з королевою не було дітей. У розпачі звернулися вони з проханням про допомогу до чорта. Народилася донька Людмила. У 17 років вона несподівано померла, ставши перед цим чорною, як вугілля. Біля труни поставили караул солдатів, але щоночі караульного знаходили розірваним на шматки.

Справитися з принцесою-відьмою зумів тільки син пастуха Богумил, за порадою невідомого старця виконав ритуал з магічним колом. Як і у Гоголя, тут гаснуть свічки, навколо труни носиться всяка нечисть, покійниця оживає, і все це триває рівно три ночі. Але кінець хороший: Богумил одружується на Людмилі, яка, виявляється, не мертва, просто в неї вселився злий дух.

А чому б не припустити, що в цьому, переданому з різними варіаціями, переказі є частка істини? Десь колись якийсь юнак або підліток (можливо, навчався в духовному закладі) випадково дізнався таємницю дочки високопоставленого особи (панночки, королівни), котра займалася чаклунством, і якимось чином став причиною її фізичної смерті.

Далі — спроба посмертної помсти: вона намагається знищити його методами чорної магії, він, володіючи примітивними духовними знаннями або кимось навчений, використовує білу магію.

Згаслі свічки і поява страховиськ можна пояснити за допомогою законів біоенергетики — відьма використовує в своїх цілях випромінювання нижчого астралу і темні астральні сутності. Таким чином, розповідь аж ніяк не позбавлена логіки. Але ось який кінець очікував головного героя насправді — невідомо.

Але вигадка вигадкою, а зустрічаються і цілком реальні приклади «повернення» з того світу. Так, в 1898 р. дивна історія трапилася з учителем з села Зарощі Тульської губернії. Педагог захворів, і лікарі не змогли йому допомогти.

Незважаючи на те, що він вважав себе людиною досить освіченою, наш герой все ж зважився звернутися до знахаря, що жив в сусідньому селі Протасово. Той вислухав скарги пацієнта і вручив йому два мішечки з сушеної травою і бутель з якимось зіллям і при цьому навіть не взяв плати.

На зворотному шляху вчитель зустрів сусіда і повідав тому про свій візит до знахаря. Мужик з подивом подивився на нього і перехрестився: «Це ви на кладовищі до нього ходили, чи що, поминати?» «Як? — оторопів співрозмовник. — Я у нього вдома був! »« Та це ж він помер тиждень тому! Сам бачив, як його на цвинтар несли … »

Не повіривши мужику, вчитель вирішив про всяк випадок повернутися і все з’ясувати. Однак хата, де він побував всього пару годин тому, виявилася забитою. Схоже, тут ніхто не жив. Сусіди знахаря підтвердили, що той помер. Але якщо у вчителя трапилась галюцинація, то звідки взялися мішечки і бутель з «ліками»?

У слов’янських народів існувало повір’я, що якщо після смерті чаклуна або вампіра хтось із рідних згадає його ім’я, той може повернутися в свій будинок. Це повір’я лягло в основу повісті Олексія Толстого «Сім’я вовкулака», за мотивами якої в 1990 році був поставлений художній фільм з сучасними реаліями.
Але одна справа — художня вигадка, а інша — реальність. Ось який страшний випадок, який нібито мав місце в дійсності, описує відомий дослідник паранормальних явищ Олексій Прийма.

Сталося це кілька десятиліть тому в селі Садиганово Кіровської області. Там жила сім’я, голова якої мав славу чаклуна. Коли він помер, його, як годиться, поховали і пом’янули. А кілька днів по тому рівно опівночі самі собою відчинилися всі запори в будинку, і увійшов небіжчик з жовто-восковим обличчям і блискучими, як жар, очима. На вигляд він здавався цілком реальною людиною.

Жінки і діти заверещали, а мрець постояв на місці, втупившись прямо перед собою, і попрямував до виходу. Замки та засуви за ним знову самі закрилися.

На наступну ніч чаклун знову з’явився і походжав по дому, і повертався з тих пір щоночі.

У будинку було п’ять чоловік: дві жінки, один чоловік і двоє дітей. І вели вони себе в такій ситуації більш ніж дивно. Трясучись від страху, все сімейство, замість того щоб покинути будинок або хоча б покликати на допомогу, забиралося на піч і там, в тісноті, перечікувати візити вихідця з того світу.

Так тривало багато ночей поспіль. Все припинилося, лише коли керівництво колгоспу надало родині нове житло, а стару хату забили дошками.

Джерело: paranormal-news.ru
Переклад: Kurai

Рейтинг читателей
[Всего: 2 Средний: 4.5]

Добавить комментарий

0
Web Design BangladeshWeb Design BangladeshMymensingh