Селище, про яке всі забули. Липняжка — українське місто-привид

Тут не відбулося лихо або епідемія, а місцевих жителів не евакуювали. Просто вийшло так, що з селища Липняжка в Кіровоградській області виїхали майже всі люди. Населений пункт знаходиться в 10 кілометрах від знаку «Центр України» – зараз у Липняжці проживає від сили сто чоловік, але ще на початку століття селище було повністю заселеним. Зараз багато квартир розграбовані мародерами, пустують цілі під’їзди, двері яких часто забиті.

Часто Липняжку називають містом-привидом і порівнюють з Прип’яттю. Різниця в тому, що звідси не евакуювали людей — більшість жителів покинули селище добровільно. Згідно з переписом 2001 року, в Липняжці проживало понад чотири тисячі осіб, в основному це працівники Добровеличківського цукрового заводу і їхні сім’ї. В кінці XX століття Липняжка була селищем цукроварів. Місцевий завод вважався найбільшим в СРСР, а багатоповерхівки навколо нього були повністю заселені. Після приватизації в 1995-му підприємство поступово збанкрутувало і закрилося, його буквально розтягнули мисливці за цінним металом — від заводу не залишилося навіть руїн, тільки купи будівельного сміття.

Винесли звідти практично все, навіть стін не залишилося. Навряд чи, подивившись на ці гори бетонної крихти, можна зрозуміти, що колись тут працювало потужне підприємство.

Про життя в Липняжці нагадують тільки супутникові тарілки і мокра білизна на балконах, іноді собаку садять охороняти під’їзд. У селищі залишилися жити одні старики і ті деякі, хто не зміг виїхати. З комунікацій є лише світло, а тепло і воду давно відключили. Квартири зігрівають грубками-буржуйками, воду набирають у колодязі. Працює лише один магазин – найтусовочніше місце селища, де можна купити все найнеобхідніше: від консервів і до одягу. Дитячий садок закрили і розтягли на цеглу, тепер дітей возять в інше село.

З кожним роком селище стає все більш запущеним. Ремонтувати тут потрібно практично все — від дощової каналізації до дахів будинків.

Вже не віриться, що колись тут було створено все для життя звичайного спального району: діти йшли в школу, а дорослі на завод, вони обідали в їдальнях, купували нові речі в магазинах і вірили, що все буде добре. Про Липняжку забули, і повернутися сюди можна хіба що за спогадами і втраченими надіями.


Джерело: mayak.org.ua
Фото: Олександр Біленький
Переклад: Kurai

Рейтинг читателей
[Всего: 1 Средний: 5]

Добавить комментарий

0
Web Design BangladeshWeb Design BangladeshMymensingh