Чи могла Африка відкрити Південну Америку?

Час для читання: 6 хвилин

Експедицію правителя Малі через Атлантичний океан в 14 сторіччі більшість сучасних вчених вважає легендарною. Але так само легендою вважали оповідання про мандрівку ісландця Лейфа Еріксона в 10 сторіччі, поки в Канаді не знайшли рештки поселення вікінгів.

Абу Бакр ІІ правив багатющою імперією, але пригоди полюбляв більше за владу. В один момент він віддав корону братові, спорядив флот і відплив шукати нові землі. Більшість з тих суден пропали безвісти. Це живить теорії, ніби африканці дісталися Америки (яку назвали інакше, по-своєму) і схотіли там залишитися.

Кордони імперії Малі на сучасній мапі Африки. Мапа: WAS
Кордони імперії Малі на сучасній мапі Африки. Мапа: WAS

Про життя Абу Бакра ми знаємо переважно за усними переказами гріотів, творами арабських істориків й мандрівників початку 14 століття: Ібн Хальдуна, Шихаба ад-дін аль Умарі, Ібн Батута. Вивчивши джерела, сучасні дослідники Іван Ван Сертіма і Гаус Дявара склали «чорну» версію відкриття південноамериканского континента.

Гроші є

У 13-14 століттях імперія Малі займала поважну територію на заході Африки. Вихід до океану, ліси, спеції, родовища солі та золота надали федерації племен мандінка ресурси для підкорення мільйонів людей з десятків сусідніх етнічних груп. У час розквіту імперія була серед найзаможніших країн Середньовіччя.

Панівна династія Кейта прийняла іслам і відтоді вважала своїм предком Білала ібн Рабаха — чорношкірого раба, який став одним з перших сподвижників пророка Мухаммада. Спільна релігія дозволила налагодити вигідну караванну торгівлю з Магрибом.

Велика мечеть Дженне у Тімбукту. Збудована на місці старої соборної мечеті (13–15 сторіччя). Тут діяло одне з трьох медресе, що складали «університет Тімбукту». Фото: IIP Photo Archive / UNESCO / CC BY 2.0
Велика мечеть Дженне у Тімбукту. Збудована на місці старої соборної мечеті (13–15 сторіччя). Тут діяло одне з трьох медресе, що складали «університет Тімбукту». Фото: IIP Photo Archive / UNESCO / CC BY 2.0
Знання є також

У малійському місті Тімбукту вже в 13 сторіччі діяв університет. Європейський термін лише приблизно описує співтовариство кількох незалежних шкіл. Окрім Корану, африканські студенти вивчали також астрономію, математику, біологію, філософію, географію. Про розмах освітнього процесу красномовно говорить той факт, що до нашого часу дійшло близько 700 тисяч манускриптів: книг, учнівських робіт, документів.

У Тімбукту навчався й майбутній манса Абу Бакар II. Він побачив морські карти, дізнався тогочасні теорії щодо будови світу. Арабські вчені вже років з п’ятсот знали, що Земля кругла, і доволі точно обрахували окружність планети. Мабуть, саме тоді Абу Бакар став мріяти про інший бік океану. Він був упевнений, що західний берег Африки — це не кінець світу.

Велика мечеть Дженне в Малі. Збудована на місці старої соборної мечеті (13-15 століття). Фото: UN Mission in Mali / MINUSMA / Sophie Ravier / CC BY-NC-SA 2.0
Велика мечеть Дженне в Малі. Збудована на місці старої соборної мечеті (13-15 століття). Фото: UN Mission in Mali / MINUSMA / Sophie Ravier / CC BY-NC-SA 2.0

Очоливши Малі 1310 року, Абу Бакр одержав свободу і засоби для організації експедиції. За легендою, він наказав скликати рибалок; усіх, хто плаває у воді; усіх, хто знає про човни, течії та вітри; усіх, хто може прокласти курс за зірками. Радники розіслали гінців, і невдовзі зійшлися люди з усіх усюд.

Хочеш добре, роби сам

Коли усіх зібрали, почалися запеклі дебати. Зібрані з різних країв великої держави майстри вміли будувати зовсім несхожі один на одний човни: вітрильні, гребні, весельно-вітрильні. Аби знайти конструкцію, що витримає далеку подорож, Абу Бакар дозволив збудувати і протестувати в океані кілька різних моделей. Імператор особисто контролював процес.

Як подорожували річками в 11 столітті дізнайтесь в матеріалі Перевірка часом: Дніпром на середньовічному човні

Зрештою спорудили дві сотні кораблів. Навантажили їжею, водою, золотом. Абу Бакр наказує начальнику експедиції не повертатися, поки малійці не досягнуть кінця океану або ж не скінчаться запаси. За кілька місяців повернувся один човен. Капітан розповів мансі, ніби увесь флот зник у вирі посеред океану, а він єдиний зміг розвернутися і доплисти додому.

Абу Бакар не повірив розповіді, а був ще сильніше заінтригований. Він готує нову експедицію. За переказами — 2 тисячі човнів для людей і ще тисяча для запасів. Імператор стає адміралом, а керувати імперією залишає свого брата Мусу.

Експедиція Абу Бакара II. Ілюстрація з сайту grandmotherafrica.com
Експедиція Абу Бакара II. Ілюстрація з сайту grandmotherafrica.com

Мусі теж не сиділося вдома. 1324 року він по суші рушає в знамените паломництво до Мекки, навантаживши 12 тонн золота на кількадесят тисяч носіїв і верблюдів. Під час зупинки в Каїрі манса розповість історію брата-мореплавця секретарю єгипетського султана Шихабу ад-дін аль Умарі.

«Він більше не повернувся і не надсилав звісток про те, чи живий».
Відтворення подій

Прихильники африканської теорії відкриття Америки вважають, що 1312 року Абу Бакр спіймав Гвінейську, а потім Південну Екваторіальну течії, досягнув узбережжя сучасної Бразилії та висадився поблизу міста Ресіфі. Потім частину своїх човнів спрямував річками вглиб континенту і далеко на північ вздовж океанського берега.

Щоправда, вагомих доказів цьому немає.

  • Стверджують, ніби на старих картах Мексики та Карибського басейну присутні малійські назви. А друга назва Ресіфі, Пернамбуку, скидається їм на назву золотих полів Бур Бамбук у Малі.
  • Навігатором під час першої експедиції Христофора Колумба був мавр Педро Алонсо Ніньйо на прізвисько «Чорний». Підозрюють, що той від початку знав шлях до Америки.
  • Наводять повідомлення Колумба, що той зустрів в Америці «чорних торговців» і бачив схожі на мечеті будівлі.
  • Цитують хімічні аналізи, за якими знайдені Колумбом золоті наконечники списів могли бути зроблені із західно-африканського золота.
І він не перший!

Африканісти пішли ще далі. Згаданий вже гаянець Іван Ван Сертіма, професор Ратгерського університету, був серед головних пропагандистів теорії альтернативного походження ольмеків. Він заявляв, що Абу Бакр плив протурованим маршрутом, бо африканці вже мали зв’язок з Америкою, куди експортували свій досвід будівництва пірамід і техніку муміфікації.

Можна зустріти твердження, ніби створені ольмекською культурою скульптурні голови уособлюють прибулих африканців, або навіть самі ольмеки походили з Африки. Негроїдні риси приписують також зображенням певних божеств ацтеків та майя.

Книга Ван Сертіми «Вони прибули до Колумба» 1976 року стала бестселером серед афроамериканців, але його теорія ніколи не була прийнята академічними вченими. Понад це, наукове середовище Центральної Америки вважало, що «афроцентрична псевдоісторія» створюється, аби «пограбувати справжню історію корінних індіанців».

Гігантські кам'яні голови ольмеків (1000-400 до н. е.) в Музеї антропології Халапа. Фото: Flickr / Second-Half Travels / CC BY-NC 2.0
Гігантські кам’яні голови ольмеків (1000-400 до н. е.) в Музеї антропології Халапа. Фото: Flickr / Second-Half Travels / CC BY-NC 2.0
Інші альтернативні версії відкриття Америки
  • Єгиптяни — на доказ гіпотези наводять піраміди по обидві боки океану, трансатлантичну подорож археолога Тура Хейердала на створенному з папірусу човні «Ра-II» та певні збіги у древній писемності.
  • Британці — за легендою, вельський принц Медог ап Оуайн Гвінед у відчаї одержати трон 1170 року подався мандрувати на захід, де знайшов багаті землі та заснував колонію. Більшість вчених сумніваються, що він взагалі існував. Але у 16 сторіччі за міф вчепилися англійці, аби довести свої права на Америку.
  • Португальці — Хуан Ваш Кортріаль за кілька десятиліть до Колумба нібито плавав від Азорських островів і віднайшов нову землю. Припускають, що то був острів Ньюфаундленд. Достовірних відомостей про той похід немає.
  • Китайці — Америку міг відкрити мореплавець Чжен Хе 1421 року. Як доказ, наводять знайдений на дні річки Сакраменто в Каліфорнії китайський човен. Професійні історики про знахідку не чули. Походження культури ольмеків з Азії також доводять петрогліфами, схожими на стародавні ієрогліфи. Але про китайське мореплавство часів виникнення ольмекської культури нічого не відомо.
  • Вікінги — ймовірно, що першим європейцем в Америці став Лейф Еріксон, який наприкінці 10 століття відкрив Ґренландію. Скандинавські саги стверджують, що з командою прибічників Лейф невдовзі відкриває Хеллуланд, Маркланд і Вінланд. Зараз вважають, що так вікінги могли назвати Баффінову землю, півострів Лабрадор і острів Ньюфаундленд у сучасній Канаді. Перезимувавши, із вантажем деревини команда повернулася додому. 1960 року на півночі Ньюфаундленда справді знайшли поселення вікінгів, а 2010 року в Ісландії — поховання індіанки, що прибула на острів близько 1000 року.
  • Українці — ні, про це навіть не говорять.

Джерело: was.media

 

Рейтинг читателей
[Всего: 2 Средний: 5]

Добавить комментарий

0
Web Design BangladeshWeb Design BangladeshMymensingh