Увага розшук! Куди поділися кораблі-привиди

Час для читання: 8 хвилин

Згідно з міфом про «Летючого голландця», вітрильник з проклятим капітаном буде поневірятися морями до другого пришестя Христа. Але є легендарні судна, які можна перехопити набагато раніше.

Найбільш ймовірно таємницю «Марії Селести» 1940 року пояснив далекий родич капітана. Джерелом проблем могли стати негерметичні бочки зі спиртом. Пари стали причиною вибухів. Вісім моряків і дві пасажирки сховались у рятувальній шлюпці, щоб перечекати, поки пари зникнуть. Повіяв вітер й уніс бригантину геть, а перевантажений людьми човен затонув під час шторму.

Найвідоміші з кораблів-привидів — «Марія Селеста» і «Оранг Медан» — затихли на океанському дні. Перший 1872 року знайшли без екіпажу на борту, але з грошима в каюті капітана, сервірованим столом у кают-компанії й недоторканими 1700 бочками коньячного спирту. Бригантину не стали списувати. Через багато років вона зазнала аварії біля берегів Гаїті.

Голландський суховантаж «Оранг Медан» 1947 року отруїв свою команду. Ймовірно, що в трюмі перевозилися хімічні речовини, які при контакті з морською водою стали виділяти отруйні пари. Всі члени екіпажу, включаючи пса, загинули. Коли військовий корабель спробував відбуксирувати знахідку, судно вибухнуло і затонуло в Малаккській протоці.

Історія цих кораблів таємнича, але фінал її відомий. А от деякі кораблі з порожніми каютами досі можуть дрейфувати між континентами та наводити страх на моряків.

Арктичний монстр «Бейчімо»

Канадський пароплав забирав хутра з поселень ескімосів на островах в Арктиці, коли в жовтні 1931 застряг у кризі неподалік від узбережжя. Екіпаж вибрався на сушу й знайшов тимчасовий притулок, де чекав на потепління.

Минуло вже понад місяць, коли після чергової сніжної бурі моряки не побачили рідний силует. Корабель віднесло на 72 кілометри від табору — його знайшов мисливець на тюленів. Корпус було пошкоджено, і капітан вирішив, що все скінчено. Він розпорядився дістати вантаж і залишив судно на погибель і кризі.

Але «Бейчімо» не затонув, а ще 40 років блукав уздовж північного узбережжя Канади. Його бачили команди інших кораблів, деякі навіть планували піднятися на борт і відбуксувати додому, але побоялись аварійного стану пароплава.

Остання достовірна інформація про «Бейчімо» датована 1969 роком. 2006-го уряд Аляски початок компанію з пошуку судна, але вона не дала результатів. Однак полярники стверджують, що як і раніше час від часу бачать безхатька на горизонті.

«Бейчімо» в кризі, 1931 рік. Джерело: Aldus Books London / Wikipedia Baychimo_2 «Бейчімо» в доці, 1920 рік. Фото: Walter E. Frost / City of Vancouver Archives Baychimo
«Бейчімо» в кризі, 1931 рік. Джерело: Aldus Books London / Wikipedia

«Бейчімо» в доці, 1920 рік. Фото: Walter E. Frost / City of Vancouver Archives
«Бейчімо» в доці, 1920 рік. Фото: Walter E. Frost / City of Vancouver Archives
«Кобенхавн» з долею «Титаніка»

1921 року данський п’ятищогловий барк був третім за розміром вітрильником у світі. Вважався найнадійнішим: корпус з міцної сталі, дизель, електростанція, електрифіковані лебідки для управління такелажем. «Кобенхавн» був побудований у Шотландії для Східно-Азіатської компанії і зробив кілька навколосвітніх подорожей, перевозячи вантаж та пасажирів.

14 грудня 1928 року з екіпажем з 61 моряка барк вийшов у рейс із Буенос-Айреса до Австралії, а за вісім днів зв’язок з ним пропав. За інформацію про корабель пропонували винагороду, на пошуки слідів катастрофи відправили кілька суден. Ні-чо-го.

Причина зникнення «Кобенхавна» залишилася невідомою, але через два роки моряки бачили схожий п’ятищогловий бриг у Тихому океані. Ще за п’ять років на безлюдному острові Буве в Південній Атлантиці нібито знайшли пляшку з щоденником одного з членів екіпажу. Там говорилося, що корабель зіткнувся з айсбергом і моряки сіли в шлюпки. Ще через рік в африканській пустелі недалеко від узбережжя Намібії знайшли 7 скелетів у формі торгового флоту Данії.

1959 року капітан голландського суховантажу «Страатен Магелхес» заявив, що ледве уникнув зіткнення з некерованим вітрильником, на борту якого змогли прочитати назву København.

П’ятищогловий барк «Кобенхавн». Джерело: David Little postcard collection of sailing ships / State Library of Victoria Kobenhavn П’ятимачтовий барк «Кобенхавн», 1921-1928 рр. Джерело: Brodie Collection / State Library of Victoria Kobenhavn
П’ятищогловий барк «Кобенхавн». Джерело: David Little postcard collection of sailing ships / State Library of Victoria
Kobenhavn
П’ятимачтовий барк «Кобенхавн», 1921-1928 рр. Джерело: Brodie Collection / State Library of Victoria
П’ятимачтовий барк «Кобенхавн», 1921-1928 рр. Джерело: Brodie Collection / State Library of Victoria
Невловима «Любов Орлова»

У сімдесяті роки двопалубний лайнер побудували в Югославії на замовлення Далекосхідного морського пароплавства СРСР. Судно назвали на честь радянської актриси та використовували для круїзів і транспортування експедицій до Арктики й Антарктики.

Після розпаду Союзу «Любов» орендували іноземці. Корабель мав лише 200 не надто комфортних пасажирських місць, тож не був прибутковим. У січні 2013 року для розрізу на металобрухт його буксирували з Канади в Домінікану. Кораблі попали в шторм, трос порвався. Некерована «Любов Орлова» без екіпажу, розпізнавальних знаків і ліхтарів відпливла в невідомому напрямку.

У ЗМІ періодично спливає інформація про появу лайнера. Навесні 2013-го його шукали біля берегів Ірландії, 2014-го готувалися ловити в територіальних водах Великої Британії. У листопаді 2017 року чергова сенсація — «Орлову» викинуло на берег Каліфорнії. Втім, новину швидко спростували. Це виявився перероблений в плавуче казино танкер «Монте-Карло».

Круїзне судно «Любов Орлова» посеред затоки Парадайз, Антарктичний півострів, 18 лютого 2010 року. Фото: Lilpop, Rau & Loewenstein / CC BY-SA 3.0
Круїзне судно «Любов Орлова» посеред затоки Парадайз, Антарктичний півострів, 18 лютого 2010 року. Фото: Lilpop, Rau & Loewenstein / CC BY-SA 3.0
Круїзне судно «Любов Орлова» в гавані Неко, Антарктида, 2000 рік. Фото: Jerzy Strzelecki / CC BY 3.0
Круїзне судно «Любов Орлова» в гавані Неко, Антарктида, 2000 рік. Фото: Jerzy Strzelecki / CC BY 3.0
Скандальний NATL II

Ось причина конфлікту між Канадою та РФ. У жовтні 2014 року самохідна баржа NATL II під час сильного шторму зірвалася з буксиру і пішла у вільне плавання. У лютому наступного року російські радари засікли баржу в 70–80 кілометрах від узбережжя Чукотки.

У трюмі судна залишалося 3,5 тонни палива. Екологи забили на сполох — дизель міг завдати шкоди фауні Чукотського моря. Виділяти гроші на операцію на вилов й утилізацію ні Росія, ні Канада не бажали.

Я не пригадую, коли в останнє у російські моря заходила іноземна дрейфуюча баржа. Звичайно, можна залишити її до літа, поки крига послабить хватку. Та вона несе екологічну загрозу для Чукотського моря, тож це питання треба вирішувати тут і зараз, — коментував спеціаліст НДІ Арктики й Антарктики Євген Миронов.

Самохідна баржа NATL II дрейфує навколо Арктики, 2015 рік. Фото: US Coast Guard
Самохідна баржа NATL II дрейфує навколо Арктики, 2015 рік. Фото: US Coast Guard
Самохідна баржа NATL II дрейфує навколо Арктики, 2014 рік. Фото: US Coast Guard NATL II ship
Самохідна баржа NATL II дрейфує навколо Арктики, 2014 рік. Фото: US Coast Guard
NATL II ship

Російські прикордонники приймали сигнали радіомаяка з NATL II до липня 2015 року. Потім — тиша. Де баржа — невідомо.


Джерело: was.media

Рейтинг читателей
[Всего: 1 Средний: 5]

Добавить комментарий

0
Web Design BangladeshWeb Design BangladeshMymensingh